04.07.2009 от 
Zikberg
Поїхав в суботу на кар’єр поплавати трошки, “пакушать” пивка, подивитись (по заважати) як друзі ловлять рибу. Заодно перевірив як себе поводять нові вузенькі напівсліки на піску. Погода, як завжди останнім часом, дуже не передбачувана, полила потужною грозою. Перший раз в житті бачив як краплі дощу пролітають через два шари намету, і всередині реально падає дощ, правда менший ніж надворі, але дощ.
Приходилось підтримувати руками стінки намету щоб вітер і вага води, яка не встигала стікати, не зламали дуги. На озері були мооощні хвилі. Карочьчє СТИХІЯ 
За півгодини вийшло сонечко і то всьо дуже скоро висохло. Далі ніц цікавого: купі-купі, пий-пий, купі-купі, згоцали за другою і знову пий-пий, гаму-гаму, пий-пий, кохве.
Доречі на гаму-гаму була уха з місцевої рибки. Поки ми уху їли (ївали) зайшло сонечко і мені требуло вертатись, ібо фари в мене нема. От тут почалось саме прикольне.
Давно не було ніяких нових відчуттів і от.
Алкорайд в ночі-це Мега кльово!!!
(повторяти небезпечно для життя, всі трюки виконували спеціально обучені професіонали
Вночі і так їхати класно, а після пива, чи то від класного настрою, з’являється відчуття польоту чи просто якоїсь безмежної свободи. Стаєш одним цілим з ровером (прямо як кіборг якийсь або ciclomen 
. Починаєш відчувати асфальт, так неначе йдеш босими ногами по мякому килиму. Нічний прохолодний вітер додає гіга вати потужності. Складається враження шо ровер керується силою думки, намалював собі в думках траєкторію на асфальті і він сам нею їде. Швидкість обмежується електронікою (інстинкт самозбереження). Оскільки дуже темно, ніщо не відволікає уваги від насолоджування польотом О то загнув, певно прочитавши виникає питання: Шо курив? або Де такі гриби ростуть?
В Бірках вуличний ліхтар освітив екран велокомпютера, на якому встиг помітити швидкість 42 км/г. це підтвердило, що мені то не здається , і їхати справді надзвичайно легко. Якось непомітно проїхав Брюховичі і незабаром вже задоволений хропів в дома.
ПеС: Тепер буду старатись більше їздити вночі, цікаво чи фара не зменшить задоволення від того.
Я, прочитавши цю статтю, заревнував учасників до природи, до “уєдінєнія” з нею, до риболовлі і пивопиття.
Особливо мені сподобалося розповідь про рух в темну пору доби без фари. То повний екстрім. Я дуже рідко так їздю, бо маю фару, але інколи я забуваю її зарядить і в самий відповідальний момент акумулятори дохнуть і настає повна темрява….. Отоді адреналін починає зашкалювати, очі стають як у сови і страх кудись пропадає, особливо, якщо ти під дією алкоголю!!! І задоволення від поїздки більше ніж від оргазму. Так що, хто б шо не казав, але веломашина не зрівняється з жінкою чи дівчиню:) Бо звичайний оргазм відчувають всі, а велооргазм даний лише обраним!!!!
ПеС: Ше раз поїдете без мене, я вам всім накостиляю!!!!!!
Ото ти загнув про оргазм
прямо новий напрям філософії.
Тре не костиляти, а кулка попробивати
Ого! звітик з категорії “заразних” (коли моментально заражаєшся ідеєю і собі так зїздити!)
..додаємо блог в закладки!