28.07.2010 от 
Zikberg
Давно планували кількаденну мандрівку по Карпатах нарешті випала можливість вирватись на 4 дні з міста. Маршрут вибрали швидко. Стартом було село Сянки на кордоні Львівської та Закарпатської областей і Польщі…
День 1
Напівпорожня ранкова електричка везе нас трьох до місця старту. Вигружаємось та прямуємо на Закарпаття
Зупиняємось коло пам’ятника де відбулись перші бої Січових Стрільців місцевий дідусь котрий збирає інформацію для своєї книги, розповів нам про ті далекі події, про значення слів від Сяну до Дону, про цікаві місця на шляху, і побажав щасливої дороги
Далі КПП (прикордонна зона всеж таки) де нас без проблем пропускають і Ужоцький перевал. На початку відбулось ДТП №1, я врізався на спуску в Сяною, трошки поржали, травм ніхто не отримав і поїхали далі. В низу перекушуем коло джерела з газованою водою 
тобто карбонатною, що частково теж саме. Збираємо за собою(і не тільки) сміття
На наступному КПП нас прикордонники розпитують про маршрут, показуємо паспорт і далі в низ по селі, звертаємо вліво, освіжаємось у першій ж ріці, і суцільний підйом кілометрів з десять ґрунтовою дорогою на перевал.
Спочатку трошки їхали , потім йшли, пізніше повзли в гору під палючим закарпатським сонцем, котре змушувало нас втрачати піт літрами. Нарешті дорога перестала підніматись, сонце сховалось і можна було перепочити
Спускаємось в низ по дорозі вітаємось з поляками котрі моцно вкручують угору по кам’янистій дорозі. І тут на швидкості коло 40 кемече по камінчикам розміром з цеглу відбулось ДТП №2 від удару об камінь в мене тріскає камера на передньому колесі, з керуванням вдалось справитись, але за наступні 10 – 15 секунд їзди на ободі без жодних амортизаторів, рама з вилкою котрі поглинали чисельні удари втратили 70% запасу міцності, ровер стрибав галопом як кінь, більшу частину часу знаходячись у повітрі і дзвенячи як камертон . Гуртом міняємо камеру і продовжуємо спуск. Тепер вже спускаюсь обережно гальма ледве справляються щоб тримати швидкість в районі 30. І ось асфальт, магазин холодне пиво, ґазда розповідає про життя в селі, дощову погоду і вимирання традицій 
Після пивка з новими силами котимось по асфальті вниз за течією кілометрів з 40, поповнюємо запаси калорій Артеком і за кілька км перетинаєм трасу Київ – Чоп і прямуємо в напрямку Воловця чим далі тим стає важче їхати, спека.. З останніх сил видираємось на Воловецький перевал в надії, що до Шипота будем весь час котитись.
Але котитись не вдалось, потрібно було пиляти підгору, а потім ще й перевал перед Подобовцем. Тут сили нас вже покинули, запаси АТФ давно закінчились залишалось тільки дивуватись можливостям свого організму аж до самого Шипота.
Дивимось на вечірній водоспад, ліземо на гору ставмо намет і нарешті довгоочікувана вечеря, макарони з домашніми тушеними реберцями 1 до 1 ням-ням. Ніч була теплою, комарів не було зовсім, Ромко спав на дворі і прибив єдиного комара на Шипоті. Тепер там комарів немає.
День 2
Класно виспались, замутили енергетичний сніданок, попрали одяг від вчорашнього поту. Відчувши прилив сил вирішили не вертатись до Воловця тою самою дорогою? а залізти на хребет і з Великого Верху вже спуститись у Воловець. Трошки сумнівались, але вчорашні враження від можливостей власних організмів змусили повірити нас у власні сили Пакуємось, випиваємо по літрі води і ще по півтора беремо з собою і в гору. За моїми прогнозами коли третій раз прийде думка ” А ну його на #@й їдем в низ” – ми мали бути на вершині ВВ (Великий Верх).(як виявиться потім на спуску буде ще й четвертий)
Минаємо галявину з кузьмічами які там сидять ще з Івана Купали, розпитуємось про дорогу, виявляється вони на хребет не лазили тупо сидять на галявині і бухають. Заходимо до лісу і майже по вертикальному підйомі тарабанимо ровери. Далі по лісовому мікрохребті (незнаю як ото називається коли з обох боків яри) з роверами на спинах виходим з лісу.
Сонце змушує пити все більше і більше пити води, волочити ровер по кущах яфин (чорниць) досить важко, тому часом приходиться нести його на спині. Доречі на полонині живе цікавий вид метеликів які харчуються потом туристів котрі втратили пильність на привалі
Нарешті вилазимо на хребет десь між г. Магура-Жиде і ВВ, сідаємо на ровери і вьо по полонині. Погода починає псуватись стає менш спекотніше. По дорозі зустрічаємо поляків котрі теж пересувались двоколісним транспортом правда то були не ровери, а моцні мотоцики які брали будь-який підйом без проблем. З заздрістю подивились як вони швидко виїхали на ВВ і зникли з поля зору.
Блискавки і грім з далека змушують нас пришвидшитись . На вершині ВВ нас застає невеличкий дощик, хоча в селах в низу потужна гроза. Робимо кілька фоток і втікаємо у низ. Коли дерлись на гору думали що в низ будемо їхати, але каменюки і крутий схил змусили нас іти пішки майже до сідловини.
По дорозі вкручуєм до ретранслятора, працівник якого дає нам відерко води щоб втамувати спрагу, чемно дякуємо і починаємо мега спуск до сироварні. На перших метрах спуску відбувається ДТП №3 за участю Ромка і Сані. Купа царапин камінчики під шкірою, обдерті лікті і коліна, кравіща, коротше по повній програмі. Фраза Ромка : – “Бачу пісок, камінь, пісок, знов камінь, ровер, пісок, камінь …” Після кількахвилинного сміху і страждань продовжуєм спуск, або як модно казати зара “даунхіл”. чим далі тис дорого стає пологішою і грязнішою. І от на такому багні і ямах зі мною трапилось ДТП №4 при якому багажник дав мені по голові, а ноги так замотало між рулем рамою і колесом що камасутра “нєрвно куріт в углу” я не міг самостійно виповзти, і лежав лицем в багні кричав жиб хлопаки мене розпутали, з залізної неволі Під час того рама втратила 28% з 30 тих , що залишились після попереднього ДТП (нєфіг “дорожним” шосейником в гори їздити). Потихеньку сповзаєм до Воловця миємо ровери купуємо лейкопластир і перекись.
Електричкою їдем у В. Синьовидне, звідтам роверами до водоспаду Гуркало, де нас чекали “пішохідні друзі” 
В поїзді хлопаки зализують рани, пасажири з відразою спостерігають як піниться перекис водню. Насолоджуємось краєвидами і тим, що пересуваємося не крутячи педалі (згідно плану А, до Гуркала мали їхати своїм ходом) Приїзджаєм якраз на вечерю, в меню: відро салату, стейки, пісні під (поламану нами) гітару в “вражескому” таборі. Якраз те, що треба після важкого дня..
День 3
Пів дня спали, варили їсти купались у водоспаді збирали гриби одним словом пасивний відпочинок, або повний матрац, кому як пасує.
Потім взялися за баньку, збудували каркас, і палили вогнище до вечора, щоб нагріти каміння до потрібної температури. Заодно готуємо каву і спалюємо все пластикове сміття , дрова там дефіцит. Коли стемніло баня була готова. Енергії каміння вистачило десь на 6 заходів. При тому, що температура була такою, що м’ясо відділялось від кісток, щоб назад приклеїлось потрібно було стрибати у водоспад і так кілька разів. Після таких процедур відчуваєш, що ти повністю відпочив кожною клітиною, враховуючи напряг попередніх двох дів, думаю це принесло неабияку користь здоров’ю, контраст навантажень і контраст температур роблять своє діло. Після споглядання падаючих зірок, котрі в Карпатах падають з частотою одна зірка за 2-3 хвилини, спу ..
День 4
Виявляється в одну двох літрову монашку можна засипати7 пачок мівіни, правда є імовірність вибуху якщо герметично закрити кришку, виходить досить смачно. Після такого сніданку сушим намети, купаємось, пішоходи відправляються в похід до Синьовидного, а ми маючи в запасі троха часу не кваплячись збираємось.
Через деякий час на вокзалі вже п’ємо пиво з морозивом, згодом приєднуються і пішоходи. В поїзді при спілкуванні з провідничкою переконуюсь що “бабло побеждаєт зло” тобто квитки на ровери дозволяють їм їхати на окремих місцях і закривають писок наглим кондукторам. Далі дорожня міліція намагалась збити бабки з Ромка, за куріння в тамбурі, поцікавившись їхніми документами, котрі вони мали самі показати і прочитавши їхні імена в голос, вони заочькували напевно і вирішили зробити тілько усне попередження. Здивувало їхнє питання з якою метою я цікавлюсь їхніми документами, (прям як гапата якась “с какой целью інтересуєшся”). Штрафи за куріння і бухання це класно, але коли це йде на користь держави, а не в кишеню бидло-ментам Далі навала пляжників в Задорожньому.. Львів … завтра на роботу…
Знимки:
