08.09.2009 от 
Zikberg
Зібрались ми компанією поїздити по водоспадах і заодно подивитись на закриття фестивалю “Ту Стань” І ось субота, ранок, збираємось виїжджати як телефонує Ромко і каже жи проспав і не встиг на лєйбу до Львова. Отже їдемо утрьох на приміський, купуємо квитки до Сколе (тільки для себе), в поїзді платимо штраф за ровери 
І ось за вікно електрички з’являються гори, Карпати зустрічають нас сонечком, котре до того ховалось за хмарами. Купуємо продукти і рушаємо до водоспаду Кам’янки. По дорозі сповнює ностальгія, адже дивним давно коли ми перший раз їхали компанією (тобто самі по собі) в Карпати, ми їхали саме на Кам’янку, це був початок різних подорожей в гори. Багато років пройшло з того часу і ось їду туди вдруге.
Дорога до водоспаду виявилась набагато легшою ніж колись, може тому, що тоді ми йшли пішки несли майже всі речі в руках, бо рюкзаків тоді у нас нормальних не було, тарабанили з собою радянський намет який важив певно з 15-йціть кільо і зупинялись на перекур кожних 15 хвилин.
На дорозі коло водоспаду справжній універмаг, тут можна купити шашлики, домашні консерви, різні сувеніри коротше всякі штуки для туристів-кузьмічів яких час від часу сюди привозять автобуси.
Враження від водоспаду були не такими як колись, тому, що рівень води в річці був дуже низьким та й з того часу, бачив набагато потужніші. Снідаємо під шум Кам’янки, і спускаємось назад. По дорозі оглядаємо Притулок туриста для безпритульних туристів 
Досить непогане місце, є облаштовані місця для наметів, столики з дахом, мангали.
Далі прямуємо до Урича на фест. Приїхали ми туди на останній – третій день, проте народу там було надзвичайно багато. Видерлись на галявину за наметовим містечком, смачно пообідали повалялись на траві, оскільки дивитись там вже не було на шо. Повернулись до села Крушельниця, звернули до водоспаду Гуркало. По дорозі бачили “неадекватного” туриста який спав сидячи з рюкзаком Далі з’їхали з правильного шляху і як наслідок лазили з роверами на спинах по річках і кущах (до речі якраз дозріли лісові горіхи)
Нарешті знаходимо Гуркало, він теж не вразив своєю потужністю, напевно давненько не було в горах дощів. Зате водоспад досить гарний, а коли рівень води в ріці підніметься то напевно взагалі кльово. Трішки відпочиваємо коло водоспаду і вертаємось назад, тепер вже правильною дорогою, правда кілька разів тре переїхати річку але якщо гарно розігнатись то проблем немає Здибуємо вело купку котра їхала з Парашки, до якої вони так і не добрались, судячи з виразів обличчя це були не просто покатушки
Далі даунхіл по здоровенних каменюках до села, миття роверів в ріці, соковиті Карпатські грушки, “багатєнна лєсапєдів” в Синєвидному на вокзалі, тамбур доверху наповнений роверами, вечірній Львів і вже традиційне після поїздок морозиво. Накатуляли 78 км.
ПеС: Вибачайте за якість хвоток, просто вони зроблені телефоном, чомусь акумулятори в фотіках люблять невчасно розряджатись
