“Не все то друг чєловєка – шо собака”

Zikberg

В принципі я різних тваринок люблю і не ображаю. Але якшо якесь дурнувате “созданіє”, яке в супереч закону Дарвіна і інстинкту самозбереження, дожило до свого віку, намагається вкусити за колесо, коли ти їдеш з горки на нормальній швидкості, виникає бажання прискорити природній відбір і допомогти песику відійти в “мір іной”.

Тепер про все по порядку

Їду я  собі на озеро, нікого не рухаю. Скочуюсь з гірки, на зустріч по узбіччі іде дві бичкі і їхній песик. За долі секунди помічаю як в примітивній голові дурного створіння виник якийсь “каварний план” і з’явився блиск в очах Подумав жи песик на мене погавкає, ну максимум захоче вкусити, але на такій швидкості отримає педалею по голові і в нього ніц не вийде. Проте в песика був суїцидальний настрій і він завзято кинувся мені під колесо.

Виявляється для того щоб їздити по дорозі не обов’язково використовувати якийсь транспорт, достатньо лише мати хорошу швидкість Швидкість у мене була досить нормальною, через руль вилетів теж не погано і проїхався відповідно досить далеко. Поки їхав на долонях, на ліктях, на колінах, думав шо песику і роверу капец. Коли зупинився по побачив як песик бочком і з страшним скигленням дошкутильгав до найближчого плоту і приліг в траві, бичкі зробили вигляд шо ніц ся не стало і жи то не їхній пес і пішли далі. Вело рукавички, які я купив кілька годин перед тим,  відразу стали у нагоді і пожервувавши собою, врятували мої долоні і не дали камінчикам позалазити під шкіру.

Ровер теж не постраждав тілько троха руль скрутило.  Постраждала шкіра на лікті і коліні, і ше кілька гульок на ногах. То всьо жестоко пекло і хотілось чим чимшвидше залізти в озеро. Чи то я вже такий старий, чи просто давно ніяких травм небуло, але ті кілька царапин боліло і пекло досить нестерпно, от курва песик.

Нарешті поліз в озеро відмивати каку з ранок, на запах крові поспливалось багато рибок. В воді сидів дуже довго бо так не відчувалась біль, я за купальний сезон стільки часу у воді не проводжу як тоді.

Як завжди ізолента прийшла на допомогу. За допомогою неї і листків подорожника вдалось позаклеювати рани і доїхати до дому. До речі їхалось ніби нічьо і не травмовано. От дома коліно перестало розгинатись і почало скрипіти. Про ровер доведеться на пару днів забути

Мораль: рукавиці-обовязковий атрибут, ізолента рішає

Цікаві статті

• Сянки-Шипот-ВВ-Гуркалою
• Відкриття сезону
• Сколе-Кам’янка-Тустань-Гуркало-Синєвидне
• Звенигород, фестиваль “Захід”
• Ровером на Дністер
• Кар’єр і єдіненіє…
• Дрогобич-Трускавець-Борислав-Східниця-Тустань-Стрий
• Вело Крехів
• Перші рекорди :)
• Велодень