21.06.2009 от 
Zikberg
6-30 виїжджаю з дому здибуюсь з Саньою і вйо на вокзал. По дорозі оцінив ефективність задньої мигалки – жоден рагуль на васьморці не по сигналив. То напевно тому, що ваділи на підсвідомому рівні бояться мигалок і смугастих палочок 
була ідея перекрасити ровер в чорно-білі смуги тоді взагалі б об’їжджали десятою дорогою і попереджували дальніми фарами зустрічних водіїв
На вокзалі я стаю в чергу за квитками, а Саня їде в Скриню за хавчиком. Пакуємось до лєйби, вішаємо ровери, і тут я помічаю шо така корисна мигалка вирішила залишитись десь у Львові 
і більше ніколи зі мною не кататись.
Наш маршрут мав починатись з мальовничого міста Трускавець, але за дивних обставин ми опинились на вокзалі у “Трускавці” який згодом виявився Дрогобичем!!! 
Здивуванню не було меж! Коли від істеричного сміху троха попустило поїхали до Трускавця.
Трускавець зустрів нас дощиком і вказівником на якому був список певно 50 санаторіїв і стрілки в різний бік. Їхати короткою дорогою було не цікаво і рушили через центр і парк “Курортний”. В парку виділи як дядько годував пташок з руки, чорну білку і джерело з кумедною назвою “ЮЗЯ”. Певно через дощ, “атдихающіх” яких судячи з кількості санаторіїв мало бути вдосталь, не було і тому парк виглядав досить затишним.
Невдовзі ми були в Бориславі. Місто мені сподобалось більше ніж Трускавець, більш компактніше, більш затишне, привітні люди.
“Закидуєм за хребет” по два банана які купили біля дороги. По дорозі до перевалу надибуєм колонію невтомних “роботів-качків” котрі качають нафту певно ше з совєтських часів.
Одним з найважчих ділянок подорожі – це підйом на перевал місцями навіть прийшлось злізти з ровера і троха пройти пішки шоб ноги відпочили. Завдяки тому шо майже весь час їхали в хмарі, було не жарко і більшу частину проїхав ровером і навіть не помітив як опинився на вершині перевалу. Там ми смачненько поснідали, на зупинці у вигляді колиби.
Дальше довгий даунхіл до Східниці, чим ближче до села тим гірша дорога і більше швидкість. Ловлячи ями без жодних амортизаторів, думав шо втрачу керування і повитираю собою метрів з 10 метрів мокрої дороги, але як виявиться потім можна котролювати шосейник на більших камінцях-ямках і на більшій швидкості. Але хардтейл полюбому краще для спусків по таких дорогах.
В Східниці купуємо ше троха хавки, питаємо в місцевих дорогу половина з яких немісцеві.
Після села починається кльова ґрунтова дорога котра завдяки впливу на “покриття” дощу принесла масу задоволення при виїзди з лісу повернули не в той бік тим самим додавши кілька кілометрів до маршрути. Повернулись назад і тепер вже правильною дорогою спустились в с. Урич. на спуску ще раз дупою і руками відчув недолік шосейника. Нарашті вказівник до залишків оборонного комплексу Тустань.
Через кілометр з копійками опиняємося коло квиткової каси, виявляється вхід платний. Купуємо квитки, для студентів вони по 2 грн. а так 5 грн. , берем два студенських, касир він же охоронець навіть дає нам чек-квиток. Лишаєм коло каси ровери і лізем догори.
Скелі вражають своєю потужністю, ото вороги боялись штурмувати фортецю яка знаходилась на такій висоті, певно багато татарів там загинуло.
Стежка на гору викладена дошками, так шо підніматись зручно навіть коли кругом болото. При вході на територію замку є невеличка печера довжиною метрів 10-12, раніше вона була довшою, а зараз там в кінці завалено камінням. В моєму наплічнику був ліхтарик і вдалось її дослідити до кінця. Ще там живуть здоровенні павуки- вбивці Головний неписаний закон спелеолога ” В печера главноє не бздєть” але б деяких випадках наприклад для пригнічення павуків-вбивць невеличке “художнє бздо” дозволяється
З території замку відкривається гарний краєвид, але хмари не дають ним повністю насолодитись.
На скелях можна побачити велику кількість наскельних малюнків ХХ століття. В сонячну погоду тут напевно дуже гарно. Все облазивши спускаємося назад, по дорозі обідаємо. Забераєм ровери і прем далі.
Дорога з Урича до Синьовидного асфальтована так шо можна їхати швидко і легко. Через кілька кілометрів з потужним звуком стрельнуло моє заднє колесо. В дощ клеїти камеру суцільне задоволення, але з другого разу получилось. Тим часом саня змивав багно з всвого ровера і катався по річці. На ремонт колеса пішло 50 хвилин.
Збираю ровер і їдем до Верхнього Синьовидного. Далі вирішуємо їхати до Стрия бо з відтам більше транспорту до Львова. По ідеальному як на мене асфальту їдеться прекрасно і можна тримати постійно швидкість 35 км/год. без зусиль. І тут стихія розбушувалась. Почав падати потужний дощ з здоровими бульками в калабанях. Вода сі льлєла з верху, знизу, з заду бо болотніків в мене не було. Дощовик ніц не поміг і все до нитки було мокре. Зате коли їдеш в таку погоду з ровером приходить якесь особливе єдінєніє крутити педалі стає надзвичайно легко. Тільки почав отримувати задоволення від аквапедалювання, почув що шось з заді сильно тарабанить, зупинився і о чудо!!! На задньому кулку утворилась здоровення гуля і камера вилізла на двір та товклась до гальм. Тоді я зрозумів чому воно так голосно тоді стрельнуло Тут на допомогу прийшла ізолента, кілька витків і шина намертво примотана до обода, виглядало то дуже смішно, але до Стрия доїхав без проблем.
В Стрию заточили по хот-догу, випили гаряченького чаю з шоколадкою щоб поновити втрачені калорії потім ше раз по чайку з лимончиком який пішов “як в суху землю”. Пакуємся в електричку і домів.
На одометрі 100 км мій новий особистий рекорд
Львів нас зустрічає зливою (яка прибула до Львова разом із нами) і злими водіями які постійно сигналять. В ночі в зливу видимість 5 метрів, вода заливає очі так шо їхати неможливо, але бажання залізти до гарячої ванни змушує вкручувати з ще більшою швидкістю. І ось дім, сухо, тепло…
ПеС: Незважаючи на купи дрібних неприємностей отримав величезне задоволення від поїздки. Ізолента рішає
Просмотреть Дрогобич–Східниця-Тустань на карте большего размера
То шо помилилися і вийшли в Дрогобичі то тільки плюс, адже Дрогобич на мій погляд тоже вартий уваги:).Як там Борислав “сміється”???
P.S Мигалку жалко……………
Ага вийшли з поїзда взагалі не там. Борислав того разу був не дуже веселий бо падав дощ, зате дуже привітний. А мигалку а собі нову куплю, вона ж китайська і дешева відповідно
ЕЕЕЕ, ви какашки! Мене з собою не взяли, я теж хотів погоцати з вами
(((
Так тримати!
По опису класна була поїздка, я вам трішки заздрю
Ше погоцаєм тільки ровер підготую