Людина старалась

І дошки носила

Залізо збирала

Хатину зробила

І я коли йшов

У страшну непогоду

Цю буду знайшов

Ітепло в ній і воду…

(напис на стіні в буді біля г.Парашки)

Якось на початку березня, щоб згаяти вихідні, пішов я з колєгами на Парашку, Гісметео казав шо буде мало хмарно і сильний сніг.  Малохмарність нас втішила так, що на сильний сніг ніхто не зважав. Дві години в “Карпатсьму експресі” І ми в захмареному Сколе.

Головне було змусити себе вирватись з звичного темпу життя, і незважаючи на бажання відіспатись і відпочити на вихідних в дома, прокинутись о п’ятій ранку і поїхати  лізти з важким наплечником,  по глибокому снігу у гору, спати в холодному наметі, і думати як прикольно і тепло зараз в дома

Звісно цей маршрут можна легко пройти за один день, не тягнути з собою великого наплечника, з зимовим спальником, наметом, посудом  запасом їжі на два дні. Я не є прихильником походів вихідного дня, похід має бути мінімум з одною ночовкою. Тоді відбувається невеличкий ресет думок. Є ще стан який я називаю “Єдінєніє” – воно приходить десь на 3 -4 день походу, і хард ресет – через 7 днів життя в наметі.

Особливо прикольно коли з останніх сил при відсутності стежки по півметровому снігу і температурі -20 йдеш до найближчого місця де можна поставити намет, а темніє через годину. В такі моменти не існує вчора і завтра є тільки зараз, думки тільки про кожен наступний крок. Але цього разу так не було

Ранньою весною на Парашку ми їхали перший раз, раніше ми традиційно їздили на старий новий рік, в різну погоду. тому цього разу неочікувалось нічого нового.  Проте погода дозволила на відчути протягом одного дня всі чотири пори року

Спочатку в сколе заметіль, потім весняне сонце і синє небо. Стежка досить протоптана тому й ти дуже легко порівняною з минули зимовим походом. Тоді ми до 6 години навіть не дійшли до хребта, тобто пройшли третину маршруту. Десь за півтора години дійшли до джерела. Замутили чайок з канапками.

Цього разу ми в перше взяли з собою газовий пальник, це значно покращує комфорт  походу, але зменшує романтику 

Скоро прийшло безхмарне літо

Потім знов люта зима.

І знов літо й сонце пече в писок.

Завдяки великій кількості топунів на хребті була досить непогана стежина.

По дорозі розважались катулянням снігових шарів в низ, спілкувались з зустрічними  чуваками, насолоджувались зимовими краєвидами. Котрі рідко доводилось бачити останніми зимовими походами.

Перед підйомом на саму Парашку поміряли чи буде зручно ночувати в трьох у будці біля підніжжя, залишили там наплечники, і поперли у гору. Без наплечників підійматись було дуже легко тому через кільканадцять хвилин були на вершині. Там нас чекав сильний вітер і сніг котрий падав горизонтально. Довго там знаходитись було не реально тому відмітили перемогу піісяшкою конячку і в буду.

Швиденько розпаковуємо речі герметизуємо вікно скотчем і приступаємо до приготування плову. Плов був в нас знатний 600 г. мнєса і 400 г. рису. Останнім часом стараємось готувати всякі смачні страви на природі, а не просто мівінку запарювати.

Будка виявилась надзвичайно теплою і комфортною. В середині купа написі які говорять про багату історію тої будки. Навіть є надпис ” ця будка врятувала мені життя”  особливо сподобався віршик див.фото.

Спалось прикольно, в середині -3,-5 (замерзла вода і все покрилось інеєм) за стіною -10, -15. набагато краще ніж в наметі, особливо при такому вітрі.

Зранку я зрозумів що вчора зробив велику помилку залишивши черевики підвішеними на дворі. Вони перетворились на скляні (прямо як  хрустальна туфелька як в “Попелюшці”), при постукуванні по них видавали звук як скляний посуд.

За ніч намело дуже багато снігу, від стежки й сліду не лишилось. Особливо прикольно в таку погоду босим ходити в туалет. Розтопивши черевики і зібрали все сміття .  Полізли по глибокому снігу, мінімальна глибина – по коліно, максимальна – по пояс. Хоча були замети і глибші. Кругом сніг, завірюха, видимість 5-10 метрів одним словом люта зима.

Потім видимість покращилась в хмарах зявились розриви і знов прийшла весна. Таптунів ніяких не було тому ми як кораблі розрізали снігові хвилі, схожі на піщані бархани( ото загнув)

Коли вже сходили з хребта погода була взагалі чудовою тому кілька хвилин насолоджувались краєвидом і вниз. Гаряча вечеря біля джерела. До речі якщо газ у балоні замерз так, що не може нагріти воду до температури кипіння його можна розігріти тією ж водою.

Далі нічний спуск в Сколе, акція екофашизму (викидання сміття ) , Мукачівська.

Невеличкий веселий кліп з походу.

Знимки:

Саньові

Мої (перефотошоплені)

П. С. Нарешті дописав, а то б лежав той пост серед решти чернеток і так ніколи б не опублікувався. О то я лінивий

Цікаві статті

• Осіння Парашка
• Сянки-Шипот-ВВ-Гуркалою